Повноцінне харчування є життєво важливою основою для здоров’я, розвитку та благополуччя людини протягом усього життя. Належне споживання білків, вітамінів, мінералів та інших харчових компонентів стимулює ріст, бореться з інфекціями, сприяє пізнанню, підтримує вагітність і гальмує розвиток хвороб, пов’язаних зі старінням. Однак потреби в поживних речовинах суттєво відрізняються залежно від віку, статі, способу життя та стану здоров’я.
Щоб допомогти окремим людям і групам людей задовольнити потреби в харчуванні, органи охорони здоров’я США встановили Референтні норми харчування (від Dietary Reference Intakes – DRIs). Вони являють собою комплексні рекомендації, що ґрунтуються на фактичних даних щодо кількості поживних речовин, необхідних здоровій людині щодня. DRIs включають визначення розрахункових середніх потреб, рекомендованих добових норм, адекватного споживання та допустимих верхніх меж.
DRIs надають більш детальну інформацію щодо віку та статі, ніж добові норми (від Daily Values – DV), що відображаються на панелях “Факти про харчування”. Вони також диференціюють потреби під час вагітності та лактації. Крім того, DRIs визначають середні, підвищені та токсичні пороги споживання лише для тих поживних речовин, щодо яких є достатньо даних. Це поєднується з методологією систематичної оцінки адекватності раціону.
Наука про харчування продовжує стрімко розвиватися. У цій статті викладено:
- Основні типи та використання DRIs
- Як DRIs адаптуються до різних періодів життя та груп населення
- Зв’язок між DRIs та DV, вказаними на етикетках харчових продуктів
- Застосування DRIs у світі
- Підходи до оцінки споживання з урахуванням DRIs
- Майбутні напрямки підвищення актуальності DRIs за допомогою досліджень, що поєднують персоналізоване харчування, нутрігеноміку та глобальну гармонізацію.
Удосконалення DRIs має важливе значення для покращення дієтичного консультування та втручань, а також для боротьби з ризиками недоїдання населення. Як надмірне, так і недостатнє споживання поживних речовин підвищує ризики численних несприятливих наслідків – від затримки росту немовлят до підвищеної смертності від раку або серцево-судинних захворювань серед дорослих. Надійні, науково обґрунтовані DRIs є основою, що дає змогу фахівцям з харчування оптимізувати здоров’я людини на кожному етапі її життя.
Мета та важливість референтних норм харчування
Основними цілями DRIs є
- Встановити рівні споживання основних поживних речовин, пов’язані зі зниженням ризику хронічних захворювань
- Надати кількісні рекомендації для оцінки адекватності споживання поживних речовин
- Встановити верхні допустимі рівні споживання (від Tolerable Upper Intake Levels – ULs), вище яких ризик несприятливих наслідків може зростати
- Інформувати політику в галузі харчування та практики збагачення/збагачення харчових продуктів
Ключові компоненти та категорії DRIs
DRIs в сукупності належать до чотирьох основних типів еталонних значень:
- Рекомендована дієтична норма (RDA)
- Розрахункова середня потреба (EAR)
- Адекватне споживання (AI)
- Допустимий верхній рівень споживання (UL)
Кожен з них має чіткі визначення, методи виведення та застосування, які будуть детально розглянуті в цій статті.
DRIs у різних вікових групах та етапах життя
Потреби в поживних речовинах змінюються протягом життя залежно від росту, вагітності, лактації та старіння. У DRIs враховано ці зміни і надано рекомендації щодо споживання для конкретних груп населення.
Дитячий вік
Потреби немовлят у поживних речовинах
У перші 6 місяців життя потреби немовлят у поживних речовинах задовольняються за рахунок грудного молока або дитячих сумішей. Тому DRIs у цей період встановлюються для певних поживних речовин на основі їх концентрацій у людському молоці, отриманому від здорових матерів, які добре харчуються. До них належать рекомендовані норми споживання вітамінів А, С і В6, а також мінералів, таких як кальцій, фосфор, магній і залізо, встановлені на рівні, що відповідає кількості, яка надходить з грудним вигодовуванням.
У віці 6-12 місяців немовлята переходять на тверду їжу на додаток до грудного молока або сумішей. Збільшення різноманітності раціону забезпечує ширший спектр поживних речовин, тому для цієї вікової групи розроблені додаткові DRIs, які містять рекомендації щодо споживання цинку, міді, селену – біологічно активних речовин, які нелегко визначити в грудному молоці.
Потреби дітей у поживних речовинах
У віці від 1 до 13 років DRIs ще більше розширюється і включає практично всі основні вітаміни та мінерали. Потреби у них в дитячому віці значно вищі, ніж у дорослих, з розрахунку на кілограм маси тіла через швидкий ріст м’язової тканини, мінералізацію кісток та енергетичні потреби для активності.
Наприклад, RDA для білка становить 1,2 г/кг/добу для дітей молодшого віку порівняно з 0,8 г/кг/добу для дорослих. Рівень споживання мікроелементів, пов’язаних з кістковою тканиною, таких як кальцій і фосфор, у дитячому віці має бути більш ніж удвічі вищим, ніж у зрілому. Ці підвищені потреби зберігаються і в підлітковому віці.
Харчування підлітків
Під час стрибка підліткового росту потреба в поживних речовинах досягає піку, навіть перевищуючи потреби під час вагітності та лактації. Підлітки повинні споживати достатню кількість білка, вітамінів і мінералів як для завершення процесів росту і дозрівання, так і для накопичення поживних речовин для розвитку репродуктивної функції.
Відповідно, рівні RDA або AI для вітамінів A, C, B6 і B12, кальцію, цинку і магнію є найвищими для підлітків порівняно з будь-якою іншою групою населення. Дотримання цих максимальних рекомендацій щодо харчування має важливе значення для зростання здорових підлітків та уникнення дефіциту поживних речовин.
DRIs у дорослих та людей похилого віку
Після досягнення зрілості ріст припиняється, а базові потреби в поживних речовинах знижуються для більшості дорослих. Однак додаткові потреби виникають у жінок під час вагітності та лактації, а в старшому віці потреби можуть знову зростати як у чоловіків, так і у жінок.
Харчування молодих людей
Для більшості здорових чоловіків і жінок у віці 19-30 років DRIs відповідають потребам у поживних речовинах, доведеним у дослідженнях для підтримки оптимального здоров’я і функціонування. Як приклад можна навести рівні RDA для заліза, фолатів, цинку та вітаміну А, а також рекомендації AI для вітамінів К, Е та холіну.
Ці рекомендації для дорослих є основою для визначення добової норми (DV), що відображається на етикетках харчових продуктів і єорієнтиром для порівняння продуктів і задоволення щоденних потреб. Відсоткове значення DV показує, як вміст поживних речовин у продукті впливає на загальну норму споживання.
Потреба в поживних речовинах під час вагітності та лактації
Під час вагітності та грудного вигодовування у жінок зростають потреби у харчуванні для підтримки розвитку плоду/немовляти. Поживні речовини передаються безпосередньо дитині, що росте в утробі матері, або через грудне молоко. Материнські запаси також використовуються для забезпечення високих потреб.
Як наслідок, потреби у вітамінах A, B6, B12, C і D, а також мінералах, таких як залізо, йод, цинк, селен, суттєво зростають, щоб компенсувати їх втрати. Наприклад, RDA для фолатів збільшується з 400 мкг/день до вагітності до 600 мкг/день під час вагітності, щоб сприяти здоровому дозріванню органів плода. Жінки, які годують груддю, також потребують більше енергії, а отже – білків, кальцію та магнію для підтримки вироблення грудного молока.
Харчування людей похилого віку
З віком потреба в поживних речовинах змінюється разом зі змінами у фізіології та метаболізмі. Потреба в деяких поживних речовинах зростає в старшому дорослому віці, а в інших знижується або залишається незмінною.
Наприклад, рекомендоване споживання кальцію зростає для підтримки міцності кісток і запобігання підвищеному ризику переломів. Натомість потреба в енергії поступово зменшується через зниження швидкості метаболізму у стані спокою та фізичної активності. Споживання магнію, цинку, вітаміну К також може потребувати збільшення через вікові зміни у засвоєнні цих речовин або їх дефіцит.
Водночас рекомендації щодо інших поживних речовин, таких як вітамін В12 або селен, залишаються незмінними, незважаючи на процес старіння, за умови відсутності хронічних захворювань, що впливають на їхнє засвоєння. Загалом, у цій групі пацієнтів потрібні індивідуальні рекомендації, що враховують фізіологічні зміни.
Фактори, що впливають на потребу в поживних речовинах
Окрім широких вікових відмінностей, спадковість, стан здоров’я та спосіб життя людини можуть унікальним чином впливати на її харчові потреби навіть у межах однієї і тієї ж категорії населення на різних етапах життя.
Стан здоров’я впливає на потреби
Певні медичні стани збільшують використання або виведення поживних речовин, підвищуючи потреби у них. Наприклад, швидке оновлення клітин при раку підвищує потребу в білку, залізі та антиоксидантах. Такі ліки, як метформін та інгібітори протонної помпи, також впливають на засвоєння вітаміну В12. У цих випадках є виправданими поради щодо споживання вітаміну В12 у дозах, які перевищують стандартні рекомендації.
Генетичні варіації потреб
Генні варіації можуть впливати на метаболізм поживних речовин, змінюючи індивідуальні потреби. Мутація гена MTHFR знижує активацію фолатів, збільшуючи RDA для задоволення потреб. Особам із сімейними генами ризику гіперхолестеринемії необхідні особливі рекомендації щодо дієти з низьким вмістом жирів. Загалом, генетичну схильність слід враховувати в індивідуальних рекомендаціях.
Вплив способу життя на потреби
Такі звички, як паління, вживання алкоголю, обмежувальні дієти або інтенсивні тренування, можуть підвищити потреби в мікроелементах. Наприклад, спортсменам рекомендується підвищене споживання білка, заліза, кальцію та антиоксидантів. Так само люди, які дотримуються веганської дієти, потребують надійних джерел вітаміну В12, оскільки він відсутній у рослинах. Отже, фактори способу життя заслуговують на увагу при оцінці та консультуванні щодо адекватності харчування.
Підсумовуючи,DRIs слугують науково обґрунтованими критеріями споживання, але індивідуальні корективи, що враховують вік, стан здоров’я та звички, є важливими для оптимального, персоналізованого консультування з питань харчування.
Визначення основних типів DRIs
У межах DRIs існує чотири основні еталонні значення – RDA, EAR, AI та UL. Кожне з них має чіткі визначення, методи розрахунку рівнів споживання та сфери застосування.
RDA та EAR – опис та застосування
RDA (Рекомендована дієтична норма) та EAR (Оціночна середня потреба) позначають середньодобовий рівень споживання поживних речовин, який вважається достатнім для задоволення потреб майже всіх здорових людей певної групи за статтю та віком. Однак вони отримані з використанням різних підходів.
Чіткі визначення
RDA – це середньодобовий рівень споживання поживних речовин, який задовольняє потреби 97-98% здорових людей у певній віковій та гендерній групі. Він встановлений для задоволення потреб майже всіх осіб у цій категорії за умови нормального розподілу потреб.
На противагу цьому, EAR – це середнє значення споживання, розраховане на задоволення потреб в поживних речовинах 50% здорових осіб у цій групі за умов нормального розподілу потреб. EAR відображає розрахункову точку адекватності споживання для половини населення.
Розрахунок та застосування RDA та EAR
Спочатку на основі огляду досліджень потреб у поживних речовинах у зв’язку з показниками здоров’я або запасами в організмі виводиться EAR. Потім за допомогою статистичної формули розраховується RDA для визначення рівня споживання, який задовольняє потреби майже всіх людей, за умови, що потреби відповідають нормальній кривій.
А саме: RDA = EAR + 2 SDEAR, де SDEAR – це стандартне відхилення від EAR. Це дає рівень споживання, що перевищує потреби 97-98% людей.
EAR використовується для оцінки поширеності недостатності поживних речовин у групах і планування допомоги для задоволення потреб. RDA слугує метою для споживання окремими особами та оцінки адекватності.
Відмінність між RDA та EAR
Підсумовуючи, можна сказати, що EAR задовольняє потреби половини населення, а RDA охоплює майже всіх здорових людей. ЕАR дає змогу оцінити загальну достатність раціону для груп населення, тоді як RDA містить рекомендації щодо споживання для окремих осіб.
Наприклад, EAR для кальцію становить 800 мг/добу для дорослих. Враховуючи варіабельність потреб, RDA було встановлено на рівні 1000 мг/добу, що забезпечує рівень, який, за оцінками, задовольняє потреби в кальції 97,5% населення, а не лише 50%, охоплених пороговим значенням EAR.
AI і UL – розуміння та доцільність
На додаток до рекомендацій щодо споживання у середньому DRIs включає значення для адекватного споживання (AI) тадопустимого верхнього рівня споживання (UL), щоб визначити діапазони споживання для достатності та безпеки.
Визначення AI та UL
Адекватне споживання (АI) визначається у тих випадках, коли доказів недостатньо для встановлення EAR/RDA. AI відображає середній рівень споживання, що спостерігається у групах здорових людей без явних дефіцитів. Цей показник вказує на передбачувану достатність, але з невизначеністю через обмеженість даних.
Допустимий верхній рівень споживання (UL) вказує на максимальне добове споживання, яке навряд чи призведе до несприятливих наслідків для здоров’я. Споживання, що перевищує UL, може збільшити ризик токсичності або інших непередбачуваних наслідків з часом у здорових людей. Це дає рекомендації щодо надмірних додаткових доз.
Коли слід використовувати AI та UL
За відсутності даних про дозу-відповідь, необхідних для визначення EAR/RDA, AI є орієнтовними показниками споживанням. Вони ґрунтуються на спостережуваному середньому споживанні здоровими людьми. AI можуть слугувати інформаційною основою для індивідуальних рекомендацій, але не дають змоги точно оцінити поширеність недостатності поживних речовин у групах.
На противагу цьому, ULs вказують порогові значення потенційної токсичності. Вони допомагають обмежити надмірне споживання добавок, яке може підвищити ризик виникнення несприятливих наслідків. ULs не призначені для визначення рекомендованих рівнів споживання, які є набагато нижчими від рівнів, пов’язаних зі шкодою.
Наприклад, AI для вітаміну К становить 120 мкг/добу для чоловіків і 90 мкг/добу для жінок на основі типового споживання, що корелює з адекватною функцією згортання крові. На противагу цьому, UL для вітаміну К встановлено на рівні 1000 мкг/добу через можливий вплив на антикоагулянтні препарати у дуже високих дозах.
Зв’язок DRI з маркуванням харчових продуктів
На додаток до того, що DRIs визначають політику та програми у сфері харчування, вони є науковою основою для визначення добових норм споживання (DVs), які зазначаються на етикетках харчових продуктів, що дає змогу оцінити внесок харчового продукту у задоволення щоденних потреб людини.
Добова цінність у порівнянні з DRIs
Значення DVs – це стандартні рівні добового споживання поживних речовин. Вони надають орієнтири для оцінки відсотка від рекомендованої кількості, що надходить з порцією їжі.
Рівні DV були встановлені на основі найвищих рекомендованих норм споживання або адекватного споживання вітамінів і мінералів у всіх гендерних групах. Для макронутрієнтів рівні DV відображають діапазони розподілу, пов’язані зі зниженням ризику хронічних захворювань при стандартному надходженні калорій до організму (2000 або 2500 ккал/день).
Наприклад, добову норму білка було встановлено на рівні 50 г на день, що відповідає 10% калорій, які надходять з білком у раціоні на 2000 ккал. Це відповідає рекомендованим експертами діапазонам споживання білка.
Аналогічно, добова норма кальцію 1300 мг відповідає рекомендованій його харчовій нормі для підлітків та жінок, які вагітні або годують груддю – це найвищий рівень споживання, необхідний для повноцінного харчування.
Загалом, DV – це спрощений стандарт для оцінки того, чи забезпечує порція їжі достатню кількість поживних речовин відносно добової потреби для здоров’я та зниження ризику хронічних захворювань. Виробники харчових продуктів використовують DV для маркування харчових продуктів.
| Маркування харчових продуктів протягом століть пройшло шлях від простого зазначення їх походження до детальної інформації про харчування, спрямованої на розширення можливостей вибору споживача та формування практики виробництва. Перші етикетки на хлібі та вині в Європі XIII століття вказували виробника для запобігання шахрайству. Більш офіційні правила маркування харчових продуктів з’явилися на початку XX століття в США та Європі, забороняючи фальсифікацію та вимагаючи вказувати кількість компонентів на упаковці. Однак лише з ухваленням у 1990-х роках Закону про маркування та освіту в галузі харчування в США та Директиви Європейського Союзу 90/496 стандартизовані етикетки з інформацією про поживні речовини стали обов’язковими для більшості продуктів харчування. На них вказуються калорійність, кількість поживних речовин та їх добова норма у відсотках. Цей зрозумілий формат, що містить вичерпні дані про поживну цінність, ознаменував фундаментальний зсув по обидва боки Атлантики до ухвалення обґрунтованих рішень щодо харчування. Подальші оновлення етикеток продовжують узгоджувати рекомендації з останніми дослідженнями в галузі охорони здоров’я щодо належного споживання поживних речовин. |
Порівняння DVs і DRIs – спільні риси та відмінності
Хоча DVs значною мірою спираються на DRIs і визначають максимальні рекомендовані рівні споживання на різних етапах життя, між ними існують відмінності, оскільки DVs базуються на стандартних розмірах порцій та калорійності, а не на індивідуальних потребах у поживних речовинах залежно від віку/статі.
Подібність між DVs і DRIs
У добових нормах (DVs), встановлених для вітамінів і мінералів, використовуються найвищі рекомендовані рівні споживання поживних речовин (Recommended Nutrient Intakes – RNIs) або рекомендовані добові норми (Recommended Daily Allowances – RDA). Це максимальні рівні, щоб гарантувати, що DVs забезпечать адекватне охоплення 97-98% здорових людей старше 4 років.
Є кілька винятків. Потреби в залізі та кальції значно більше варіюють між людьми, тому їхні DVs не співпадають з рекомендаціями.
Для макроелементів, таких як вуглеводи, білки та жири, DVs знаходяться в межах діапазонів, які, на думку експертів, пов’язані з меншим ризиком хронічних захворювань. Це діапазони прийнятного розподілу макроелементів (Acceptable Macronutrient Distribution Ranges – AMDR). Вони відображають оптимальний відсоток споживання від добової норми калорій для зниження ризику захворювань.
Наприклад, DV для білка становить близько 10% калорій від калорійності раціону на 2000 ккал. Це відповідає рекомендаціям експертів, які вважають, що 10-35% калорій, отримуваних з білка, є оптимальними для здоров’я.
Отже, норми споживання мікронутрієнтів DVs спрямовані на достатнє задоволення потреб майже всіх здорових людей старше 4 років, а DVs макронутрієнтів представляють діапазони споживання, пов’язані з потенційними перевагами для здоров’я.
Чим відрізняються DVs і DRIs
Добові норми (DVs) – це універсальний підхід, який передбачає єдину рекомендовану кількість кожної поживної речовини для всіх здорових людей старше 4 років. Натомість референтні норми споживання (DRIs) дають різні рекомендації для різних груп населення: немовлят, підлітків, дорослих, вагітних жінок та людей похилого віку.
Однак рівні DVs встановлюються таким чином, щоби задовольнити потреби тієї вікової та гендерної групи, для якої рекомендовані найвищі норми. Наприклад, DV щодо кальцію відповідає потребам вагітних жінок, оскільки їм необхідно більше кальцію, ніж чоловікам або людям похилого віку.
Інша відмінність полягає в тому, що DVs базуються на рекомендованих кількостях для людей, які споживають стандартні 2000 або 2500 ккал на день. Натомість DRIs дають приблизні розрахунки необхідного споживання навіть для таких людей, як спортсмени, які отримують більше калорій на день, або люди похилого віку, які їдять менше.
Крім того, DRIs містять деякі рекомендації щодо поживних речовин, для яких DVs не надають еквівалентів. Наприклад, у DRIs є розрахункові середні потреби (Estimated Average Requirements – EARs), щоб оцінити, чи є споживання поживних речовин достатнім у середньому для груп людей. Вони також включають допустимі верхні межі (ULs) для встановлення максимальних безпечних порогів споживання, але DVs не стосуються оцінки середнього групового споживання або верхніх меж.
Отже, якщо DVs встановлюють єдині рівні рекомендацій, призначені для достатнього задоволення потреб усіх здорових людей, то DRIs надають більш персоналізовані та детальні рекомендації, оптимізовані для різних груп населення і цілей.
Рівні DV та DRI дляокремих поживних речовин
Для певних вітамінів/мінералів DVs безпосередньо збігається з найвищими показниками RDA/RNI на певному етапі життя. Наприклад, DV для вітаміну В12 у 2,4 мкг відповідає RDA для дорослих старше 50 років. Аналогічно, DV для фосфору на рівні 1250 мг дорівнює RDA для 14-18-річних.
Однак для заліза та кальцію DVs встановлені нижчими за максимальні RDA/RNI через значну варіабельність потреб. DV заліза становить лише 18 мг проти 27 мг RDA для вагітних жінок. DV кальцію – 1300 мг проти 1300-1400 мг RDA для підлітків або жінок, які годують груддю.
Отже, хоча DVs, що використовуються для маркування харчових продуктів, відрізняються від DRIs, адаптованих для різних вікових груп, вони розраховуються на основі RNI/RDA і є орієнтирами споживання для здорового населення в цілому.
Глобальні перспективи дієтичних рекомендацій щодо споживання поживних речовин
DRIs являють собою рекомендації щодо споживання для США і Канади, інші країни використовують альтернативні системи для встановлення норм поживних речовин, хоча і з деякими спільними науковими підходами.
DRIs у США і Канаді
DRIs були розроблені для США і Канади Радою з продовольства та харчування Інституту медицини, що входить до складу Національної академії наук США. Ці рекомендації щодо споживання використовуються обома країнами для розробки політики у сфері харчування, правил збагачення харчових продуктів корисними речовинами, керування програмами з харчування і проведення наукових досліджень.
DRIs також використовуються для зазначення добової норми на етикетках харчових продуктів у США та у довіднику “Поживна цінність деяких поширених харчових продуктів”, виданому Міністерством охорони здоров’я Канади. Отже, DRIs слугують основними стандартами харчування для обох країн.
Європейські концепції РДНС
Європейські країни використовують рекомендації щодо поживних речовин, розроблені спеціально для гармонізації в усьому регіоні. Однак концепції збігаються з тими, що лежать в основі DRIs.
Референтні значення поживних речовин в Європі
У європейських стандартах споживання поживних речовин використовується референтне споживання населення (Population Reference Intake – PRI), а також референтні значення поживних речовин (Nutrient Reference Values – NRVs) для цілей маркування.
PRI вказує на рівні споживання поживних речовин, які є достатніми майже для всіх людей (97,5%), подібно до EAR/RDA, і охоплює всі вікові/статеві групи. Середня потреба (Average Requirement – AR), яку можна порівняти з EAR, – це споживання, достатнє для 50% людей.
Референтні значення поживних речовин (NRVs) – це маркування добових норм, як і американські DV. Вони вказують на рекомендовані максимальні добові норми споживання, адекватні для більшості здорових людей, аналогічно до RDA/RNI для життєвих етапів із високою потребою у поживних речовинах.
Отже, незважаючи на різницю в термінології, концепції PRI та NRV збігаються з DRIs/DVs. Норми встановлюються на підставі аналогічних процесів аналізу даних з урахуванням сили доказів щодо взаємозв’язку «доза-відповідь».
Рекомендації щодо поживних речовин у Сполученому Королівстві
Великобританія використовує референтні норми споживання поживних речовин (RNIs) як індексний стандарт споживання. Їх можна порівняти з американськими RDA, бо вони так само визначають рівні, що відповідають потребам 97,5% груп населення, поєднаних за віком і статтю.
EAR також встановлюються як нижній поріг споживання, що охоплює половину населення. Тож британська система повторює систему RDA/EAR, використовуючи ту саму статистичну екстраполяцію з EAR для визначення мети споживання RNI. Основна відмінність полягає в термінології.
Для маркування Великобританія також визначає референтні значення поживних речовин (NRV) як еталони для порівняння, подібно до європейських та американських добових норм.
Керівні принципи України
Україна покладається на власну систему референтних значень споживання та вимірювання адекватності раціону харчування, хоча й узгоджену з міжнародними стандартами щодо ключових концепцій. Рекомендації щодо споживання поживних речовин в Україні визначаються як фізіологічні норми (норми фізіологічних потреб), які встановлюються Міністерством охорони здоров’я України та Інститутом геронтології. Вони відіграють ту саму роль, що й референтні норми споживання (DRI), які використовуються у США та Канаді.
Фізіологічні норми визначають вікові та гендерні рекомендовані добові норми споживання (РДН) щодо основних поживних речовин, які вважаються достатніми для задоволення потреб майже всіх здорових людей на основі даних про метаболізм. Ці референтні значення використовуються для планування та оцінки раціонів харчування, аналогічно до EAR та RDA у DRI.
Для цілей маркування харчових продуктів в Україні визначено референтні добові норми споживання (РДН) основних поживних речовин, які вважаються достатніми для більшості людей, що можна порівняти з добовими нормами (DV), вказаними на етикетках харчових продуктів у США. Виробники харчових продуктів використовують ці показники для визначення відсоткового внеску кожної порції у референтне споживання.
Для оцінки загальної якості харчування населення з урахуванням фізіологічних норм Україна застосовує коефіцієнти достатності поживних речовин та коефіцієнти середньої достатності (Mean Adequacy Ratios). Ці методики відповідають міжнародним підходам до оцінки достатності харчування та виявлення потенційного дефіциту на основі даних про споживання, отриманих в результаті під час національних досліджень.
Отже, Україна покладається насамперед на власну систему рекомендацій щодо поживних речовин, узгоджену зі світовими стандартами, використовуючи при цьому схожу термінологію та методології оцінки якості харчування, аналогічні застосовуваним у інших країнах, для полегшення оцінки харчового статусу та інформаційного забезпечення політики у сфері харчування.
Норми споживання в Казахстані
Казахстан покладається насамперед на власні національні Санітарні правила і норми (СанПиН) для встановлення рекомендованих рівнів добового споживання поживних речовин для різних груп населення. Вони виконують ту саму функцію, що й референтні норми (DRI), які використовуються в США і Канаді, або популяційні референтні норми (PRI) в Європі.
Зокрема, казахстанські СанПіН містять кількісні рекомендації щодо енергії, споживання макроелементів, вітамінів і мінералів, які вважаються достатніми для задоволення потреб 97-98% здорових людей залежно від віку і статі. Наприклад, рівні споживання калію визначені для дітей, чоловіків, жінок, вагітних жінок і людей похилого віку.
Для маркування харчових продуктів Казахстан використовує Єдині значення харчової та енергетичної цінності, прийняті в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС). Концептуально їх можна порівняти з референтними нормами (DRI) або з добовими нормами споживання (DVs) на етикетках харчових продуктів у США. Однак конкретна методологія розрахунків та значення можуть відрізнятися.
Для оцінки якості та достатності харчування поширеними підходами є розрахунок коефіцієнта різноманітності раціону (КРР) та індекс адекватності харчування (ІАП). Ці показники є аналогом середнього коефіцієнта достатності харчування (Mean Adequacy Ratio – MAR), що використовується в США та Європі. Частота споживання ключових груп продуктів харчування також оцінюється відповідно до рекомендацій.
Отже, хоча для встановлення рекомендацій щодо харчування Казахстан покладається на власні національні стандарти, втілені в СанПіН, він використовує деякі гармонізовані механізми ЄАЕС для маркування харчових продуктів та оцінки раціонів, які дозволяють проводити регіональні порівняння. Але термінологія та кількісні рівні споживання все ще відрізняються від американських та європейських стандартів.
Робота в напрямку глобальної гармонізації
Щоб сприяти гармонізації норм харчування на глобальному рівні, ВООЗ/ФАО пропонують мінімальні рекомендовані рівні споживання поживних речовин (RNIs) для запобігання їх дефіциту в усіх вікових/гендерних групах.
Вони періодично оновлюються на основі консультацій експертів, які зважують достовірність даних щодо потреб. RNIs ВООЗ/ФАО слугують орієнтиром для країн у розробці регіональних рекомендацій щодо споживання, адаптованих до місцевих проблем харчування та структури харчування.
Отже, незважаючи на те, що термінологія референтного споживання відрізняється, в усьому світі використовуються загальні наукові процедури для систематичної підготовки рекомендацій щодо адекватності харчування.
Таблиця. Визначення ключових термінів
| Термін | Визначення | Застосування |
| RDA | Рекомендована добова норма; середньодобовий рівень споживання, який задовольняє потреби 97-98% здорових людей у певній демографічній групі | Еталонний рівень споживання, якого слід прагнути |
| DV | Добова норма; рівень споживання, який вважається достатнім для більшості здорових людей віком 4+ років | Використовується для визначення %DV на етикетках харчових продуктів |
| NRV | Референтне значення поживних речовин; рівень споживання, достатній для середньостатистичної здорової дорослої людини в ЄС | Стандарт ЄС для маркування харчових продуктів |
| EAR | Розрахункова середня потреба; рівень споживання, який задовольняє потреби 50% здорових осіб у певній демографічній групі. | Використовується для оцінки поширеності недостатності поживних речовин |
| LRNI | Мінімальний рівень споживання поживних речовин, достатній лише для 2,5% населення | Вказує на те, що споживання, ймовірно, є недостатнім |
| PRI | еферентне споживання поживних речовин, яке задовольняє потреби 97,5% населення ЄС | Еквівалент RDA в ЄС |
| RNI | Референтне споживання поживних речовин, яке задовольняє потреби 97,5% населення Великобританії | Британський еквівалент RDA |
| NAR | Коефіцієнт достатності поживних речовин; співвідношення споживання поживних речовин до рекомендацій щодо їх споживання | Оцінює достатність споживання поживних речовин |
| MAR | Середній коефіцієнт достатності; середнє значення NAR для декількох поживних речовин | Загальна оцінка адекватності раціону |
| AMDR | Прийнятний діапазон розподілу макроелементів; рекомендований діапазон споживання білків, вуглеводів, жирів | Виражено у відсотках від загальної кількості калорій |
| UL | Допустиме максимальне споживання, що не становить небезпеки | Вказує на надмірне споживання |
Оцінка споживання порівняно з DRIs
DRIs – це кількісні рекомендації щодо адекватності харчування, але для того, щоб визначити, чи дотримуються їх окремі особи або групи осіб, а також виявити потенційний дефіцит поживних речовин, необхідна фактична оцінка раціону харчування.
Методи оцінки раціону харчування
Для вимірювання звичного споживання їжі з достатньою точністю використовуються різні валідовані інструменти, зокрема 24-годинні опитування, харчові щоденники та опитувальники щодо частоти споживання їжі.
24-годинне опитування
Під час опитування кваліфікований фахівець із харчування фіксує всі продукти та напої, вжиті людиною за попередні 24 години. Багаторазові повторні опитування, які проводяться протягом кількох днів поспіль, дають змогу виявити повсякденну варіативність. Можна автоматизувати процес шляхом самостійного заповнення опитувальника у режимі онлайн.
Харчова поведінка, засоби для оцінки розміру порцій та запитання для уточнення підвищують точність. Ці дані допоможуть встановити середнє групове споживання для порівняння з DRIs, але можуть і не відображати звичайне споживання через індивідуальні відмінності між людьми.
Харчові щоденники та записи
У щоденниках харчування фіксують детальну інформацію про всі продукти, спожиті протягом 3 або більше днів, включно з кількістю, виміряною на вагах або побутовими мірами. Учасники самостійно звітують про своє споживання в режимі реального часу, що обмежує похибку пригадування. Однак необхідність ретельної реєстрації раціону може впливати на вибір продуктів харчування та харчові звички.
Записи про їжу можуть краще відображати звичний раціон, ніж спогади, якщо робити їх протягом достатньої кількості днів. Але багато хто вважає, що таке записування протягом тривалих періодів є складним завданням. Для відображення варіативності ідеально фіксувати харчування у будні та вихідні дні.
Опитувальники частоти вживання продуктів (FFQ)
В анкетах FFQ наводиться список продуктів, які часто вживаються, щоб учасники могли повідомити про свою звичайну частоту їх вживання протягом декількох тижнів або місяців. Також у цих опитувальниках вказують розмір порцій чи припущення про стандартні порції, що дозволяє оцінити кількість спожитих продуктів. FFQ оцінюють типові моделі споживання та економічно ефективні для великих вибірок.
Однак FFQ значною мірою залежать від пам’яті людини та поінформованості про продукти, що входять до її раціону. Такі опитувальники можуть ефективно ранжувати людей за високим/низьким споживанням різних категорій харчових продуктів, але не дають точної кількісної оцінки загального споживання.
В цілому, кожен метод оцінки має свої переваги та недоліки. Використання кількох підходів може дати більш повне уявлення про споживання для порівняння з DRIs.
Визначення достатності поживних речовин
Індивідуальне споживання, вимірюване за допомогою 24-годинного аналізу або харчових щоденників, можна порівняти безпосередньо з такими DRI, як RDA або AI, щоб з’ясувати, чи задовольняють потреби спожиті обсяги. Однак ці методи дають лише миттєвий знімок, тому для оцінки для оцінки достатності харчових компонентів для різних демографічних груп з плином часу потрібні додаткові методи.
Найчастіше використовуються два методи: коефіцієнт достатності поживних речовин (Nutrient Adequacy Ratio – NAR) та середній коефіцієнт достатності (Mean Adequacy Ratio – MAR).
Коефіцієнт достатності поживних речовин (NAR)
Показник NAR розраховується для кожної поживної речовини як відношення кількості, спожитої людиною, до відповідного DRI (EAR або AI):
NAR = споживання індивіда ÷ DRI (EAR або AI)
NAR нижче 1,0 вказує на велику ймовірність недостатнього споживання цієї поживної речовини. NAR обмежений значенням 1,0, навіть якщо споживання перевищує рекомендації, щоб уникнути похибки в загальній оцінці якості раціону. Аналіз NAR для ключових поживних речовин дозволяє визначити, які з них можуть потребувати уваги.
коефіцієнт достатності (MAR)
Коефіцієнт середньої достатності (MAR) є загальним показником достатності поживних речовин у раціоні харчування для окремої людини або групи людей, отриманим шляхом усереднення NAR для певних поживних речовин.
MAR = сума NARs ÷ кількість поживних речовин.
Максимальний показник MAR дорівнює 1,0. Значення MAR 0,6 або нижче можуть свідчити про великий ризик дефіциту, тоді як вищі значення MAR вказують на меншу ймовірність нестачі кількох поживних речовин. Порівняння підгруп дає змогу виявити вразливість щодо поживних речовин, яка потребує уваги.
Виявлення дефіциту поживних речовин
Оцінка раціону харчування в поєднанні з маркерами здоров’я допомагає діагностувати наявний дефіцит мікронутрієнтів, що потребує корекції.
Метод критичної точки
Він використовує виміряні рівні біомаркерів, таких як концентрація феритину або вітаміну В12 у крові, у поєднанні з визначеними лабораторними пороговими значеннями дефіциту для визначення поширеності нижче адекватних значень стану.
Наприклад, рівень феритину в сироватці крові нижче 15 нг/мл вказує на дефіцит заліза. Зіставлення даних про харчування населення з ймовірністю нестачі цього мікроелемента, що ґрунтується на показниках біомаркерів, допомагає встановити порогові значення ризику.
Імовірнісний метод
Поєднуючи референтні стандарти DRI з оцінками варіабельності потреб і звичайного споживання, цей метод дає змогу отримати ймовірнісні оцінки ризику дефіциту поживних речовин для різних груп населення.
Ті, у кого звичне споживання нижче EAR, ймовірно, відчувають дефіцит певних поживних речовин, оскільки таке харчування не задовольняє потреби 50% людей. Оцінка частки населення, що споживає менше за EAR, визначає можливу поширеність дефіциту.
Отже, ретельний збір даних про споживання різних продуктів, порівняння їх з референтними значеннями (DRIs та ін.) та використання методів оцінки адекватності раціону дають цінну інформацію про стан харчування населення.
Майбутні напрями застосування
Незважаючи на те, що наявні DRIs містять вичерпні рекомендації щодо адекватного споживання основних поживних речовин, розвиток науки дозволяє продовжити еволюцію стандартів харчування на глобальному рівні з урахуванням нових даних про потреби для здоров’я, додаткові біоактивні сполуки та індивідуального підходу.
Посилення міжнародної стандартизації
Міжнародна координація щодо узгодження дієтичних рекомендацій на глобальному рівні посилюється, щоб за допомогою науково обґрунтованих стандартів покращувати світову торгівлю продовольством, політику та програми у сфері харчування.
Такі структури, як INFORMAS (міжнародна мережа з дослідження неінфекційних хвороб, моніторингу та підтримки дій у галузі харчування та ожиріння), прагнуть розробити прийнятні для всього світу моделі профілювання складу продуктів харчування для їх оцінки. Єдині стандарти сприятимуть міжнародним зусиллям щодо пропаганди здорового харчування та боротьби з недоїданням.
Поширення DRIs на більшу кількість біологічно активних сполук
Окрім основних вітамінів і мінералів, дослідження продовжують формувати доказову базу щодо таких корисних біоактивних речовин, як поліфеноли, каротиноїди, омега-3 кислоти та пребіотики.
Індивідуалізація та точність
Наука про харчування продовжує розвиватися в напрямі більш індивідуалізованих рекомендацій щодо харчування, що ґрунтуються на генетичних особливостях, профілях мікробіома та біохімічних маркерах.
Підходи до прецизійного харчування
Цей підхід використовує нутрігеноміку для вивчення різноманітних реакцій на поживні речовини та продукти харчування залежно від генних варіантів, а також показники біомаркерів крові, щоб оптимізувати рекомендації з урахуванням фенотипу та генотипу людини.
Нутрігеноміка та персоналізація
Вивчення взаємодії між генами та поживними речовинами формує нове розуміння індивідуальних відмінностей у потребах щодо них та метаболізмі. У майбутніх настановах з харчування потреби в нутрієнтах навряд чи потраплять в єдині стандартні рекомендації.
У такі рекомендації можуть бути включені конкретні взаємозв’язки між генами та поживними речовинами, наприклад, акцент на достатньому споживанні холіну під час вагітності, якщо жінка має варіанти гена PEMT, які знижують ендогенний синтез цієї речовини.
Підсумовуючи, можна сказати, що розвиток науки і технологій у сфері харчування дає надію на створення більш гармонізованих, всеосяжних та персоналізованих рекомендацій щодо харчування для оптимізації здоров’я людей у всьому світі.
Майбутня оптимізація охорони здоров’я за допомогою еволюції референтних норм харчування
Референтні норми харчування (DRI) повинні постійно розвиватися. Це має вирішальне значення з огляду на розвиток науки про харчування. Постійно з’являються нові дані про здоров’я, біомаркери та оптимальні норми споживання для різних груп населення.
Постійні оновлення DRI повинні містити рекомендації, в яких враховано генетичні особливості людей та міжнародну гармонізацію референтних норм. Ці кроки забезпечать, щоб DRI залишалися найавторитетнішими, еталонними показниками. DRI оцінюють достатність харчування у різному віці.
Забезпечення медичних працівників найновішими, найповнішими DRI має життєво важливе значення, щоб вони могли точно оцінити нестачу чи надлишок поживних речовин в окремих людей та груп населення.
Актуальні DRI допомагають розробляти стратегії для коригування харчування. Вони можуть бути персоналізовані відповідно до демографічних показників, віку та стану здоров’я.
Сучасні DRI є важливими довідковими інструментами. Вони дають змогу експертам з харчування, які працюють у фармацевтиці, регуляторних органах та промисловості, виконувати свою роботу. Їхня мета – трансформувати науку про харчування в максимальне благополуччя для населення світу.
Постійне вдосконалення DRI сприяє розвитку таких сфер, як
- Створення біоактивних речовин
- Персоналізовані підходи до харчування
- Розробка обґрунтованої політики щодо харчування
Постійні оновлення DRI будуть життєво важливими і в майбутньому, допоможуть оптимізувати рекомендації з охорони здоров’я та харчування в усьому світі.
